Халязіон — це хронічне гранулематозне запалення протоків мейбомієвих залоз або залоз Цейса, розташованих по інтрамаргінальному краю повік. Запалення виникає внаслідок закупорки протоку, яким мейбум відтікає до слізної плівки. Мейбум утворюється в сальних залозах тарзальної пластинки верхньої та нижньої повіки, отвори яких знаходяться по інтрамаргінальному краю повіки (30–40 у тарзальній пластинці верхньої повіки та 20–30 у тарзальній пластинці нижньої повіки). Сальний секрет є одним з трьох компонентів сліз, він утворює ліпідний шар слізної плівки, який лежить найбільш поверхнево і відіграє важливу роль у захисті та правильному функціонуванні поверхневих відділів переднього відрізку ока.
Фактори розвитку халязіона:
- Закупорка мейбомієвих залоз. Найпоширенішою причиною халязіону є непрохідність однієї або декількох мейбомієвих залоз. Ця непрохідність може виникнути через накопичення або затвердіння мейбуму, що заважає йому належним чином витікати із залози. Закупорка також може бути наслідком запалення або інфекції протоки залози.
- Блефарит. Це хронічне запалення повік, часто пов'язане з поганою гігієною повік, бактеріальним інфікуванням або шкірними захворюваннями, такими як розацеа. Блефарит може сприяти розвитку халязіону, збільшуючи ймовірність дисфункції та закупорки мейбомієвої залози.
- Себорейний дерматит. Це захворювання шкіри, що характеризується почервонінням, свербінням і лущенням шкіри, особливо на ділянках з високою щільністю сальних залоз, таких як шкіра голови, обличчя та повіки. Себорейний дерматит може вражати повіки і сприяти утворенню халязіонів.
- Погана гігієна повік. Неналежна гігієна повік, наприклад, нездатність зняти макіяж або належним чином очистити повіки, може призвести до накопичення сторонніх предметів, бактерій і жиру по краях повік, що збільшує ризик закупорки мейбомієвих залоз і подальшого утворення халязіону.
- Системні захворювання. Певні системні захворювання, такі як акне-розацеа, себорейний дерматит і хронічний блефарит, можуть сприяти розвитку халязіону.
- Фактори навколишнього середовища. Пил, забруднювачі та алергени можуть подразнювати очі та сприяти запаленню мейбомієвих залоз, збільшуючи ризик утворення халязіону.
Лікування
Лікування халязіону може відрізнятися залежно від його розміру, особливостей перебігу та індивідуальних особливостей пацієнта. У той час як деякі халязіони можуть розсмоктатися самостійно без втручання, інші можуть потребувати медикаментозного або хірургічного лікування.
Найпоширеніші варіанти лікування:
- Місцеві антибіотики. У випадках, коли є ознаки інфекції або запалення, можна призначити місцеві антибіотики, щоб зменшити ріст бактерій і запобігти вторинній інфекції.
- Ін'єкції стероїдів. Якщо халязіон має великі розміри або не піддається лікуванню, лікар може зробити ін'єкцію кортикостероїду безпосередньо в халязіон. Стероїди допомагають зменшити запалення і сприяють розсмоктуванню ураження.
- Місцеві стероїди. У деяких випадках можуть бути призначені місцеві стероїдні мазі або краплі, щоб зменшити запалення й сприяти загоєнню.
- Хірургічний розріз і дренування (I&D). Якщо консервативні заходи не допомагають усунути халязіон або якщо він великий і викликає значні симптоми, може знадобитися хірургічне втручання. Під час процедури розрізу і дренування лікар під місцевою анестезією робить невеликий надріз зі сторони конʼюктиви або шкіри, щоб прибрати вміст халязіону.
- Видалення халязіона. Видалення капсульного мішка халязіона, оточуючих тканин і уражених мебомієвих залоз.
- Лазерне видалення халязіона. У деяких випадках для лікування персистуючого або рецидивуючого халязіона може застосовуватися лазерна терапія. Цей метод є менш інвазивним і дозволяє пацієнту швидше відновлюватися.
Залишити свій коментар